Powered By Blogger

вівторок, 7 грудня 2010 р.

Таланти поруч

Привіт Усім !!!! Маю надію що хоч хтось з нетерпінням чекав на нові публікації у блозі.             
Ще зовсім недавно, у вересні 2006 року, прийшла записуватись у гурток бісерного рукоділля маленька несмілива дівчинка Іринка Сенюк. Працювала разом з усіма, та відрізнялася серед інших дітей наполегливістю і цікавістю до усього нового. Інколи відкриє книжку по бісеру чи журнал і говорить:- Я хочу зробити таку прикрасу; - і марною справою було переконувати, що ще  рано братися за таку важку річ. Лунала  відповідь: -Я спробую, добре.! ? І що я, як керівник гуртка мала діяти з такою делікатно - наполегливою дитиною. Вчила низати бісер різними способами, читати схеми, підбирати кольори робіт. Словом приділяла максимум уваги і можливих зусиль , і результати не забарилися. Конкурс Таланти твої Україно – учасниця та дипломант конкурсу ,роботи відібрані на обласну виставку робіт переможців конкурсу.
А коли  у жовтні цього року я попросила принести дітей – гуртківців свої роботи для оформлення виставки та каталогу робіт, Іринка принесла невеличку коробочку і як чарівник з магічної скриньки почала виймати свої роботи: комірці, браслетки, комплекти, ґердани , їх ми налічили близько 65 робіт. Всі керівники гуртків були зачудовані побаченим. Кольори робіт милували око ,а розмаїття робіт дивувало. Виявляється наша маленька майстриня не байдикувала влітку і переробила майже усі роботи з книжки, що купили батьки. Цікавим є ще і той факт ,що кольорові вирішення робіт  Іринка підібрала свої, так мені більше подобаєть ,відповіла на моє запитання.
На сьогоднішній день в особі Іринки я ,як керівник гуртка маю незамінну помічницю і консультанта на заняттях. Будемо спільно працювати і підкоряти нові вершини.
( на фото у лівому верхньому кутку Іринка Сенюк )



вівторок, 30 листопада 2010 р.


Крила можуть вирости від ......

Щиро вдячна усім відвідувачам мого блогу за коментарі, у мене просто виросли  КРИЛА
          Ви знаєте- є така хороша ,ну дуже-дуже хороша українська художниця Євгенія Гапчинська, котра малює у своїй цікавій манері ,от у кожного її персонажу є маленькі напівпрзорі крильця ( до слова у Києві, точно не памятаю, але по-моєму на вулиці Михайлівській є її галерея ВАРТО відвідати , я після побачених картин ходила щаслива два дні ) от саме такі крильця виросли і у мене , Спробую бути для Вас усіх цікавою і публікувати цікавинки

понеділок, 29 листопада 2010 р.

  Переді мною чистий аркуш паперу ( копютерний екран ) а голові хаос думок.... Про ЩО написати ?, ЯК висловити свої думки?, та  розумію для того ,щоб почати будь-яку справу потрібно зробити перший крок, іншими словами наважитися.
 Альберт Ейнштейн сказав гарні слова Є десятеро людей, упевнених, що цього бути не може. І вони напевне, знають це. Потім приходить один, хто цього не знає... от він і робить відкриття
У наш час люди все більше усвідомлюють, що саме творчість є най­важливішою складовою особистого щастя і професійного успіху. Творчі люди постійно йдуть уперед у роботі — відкривають підприємства, щось вигадують, будують, живуть повноцінним життям, зустрічаються з ціка­вими людьми, мандрують, стають лідерами в компаніях, бо знають, як вирішувати проблеми і як заряджати енергією інших.
На жаль, більшість людей упевнена, що здатність творити — вродже­на і її не можна розвинути. А згадаймо своє дитинство,- як велика коробка,  пере­творюється  на будиночок, випадково створену незвичайну фігуру зі снігу... а ще -  пластилін, із якого ми з натхненням Родена або Мікеланджело ліпили  черв'яка... Згадали своє захоплення життям і бажання експериментува­ти, грати?!!! З роками всі ми приходимо до одного результату: наш твор­чий рівень помітно знижується — нам стає нецікаво лазити по деревах, будувати замки з піску, мріяти.
Іронія долі в тому, що кожен із нас — природжений художник, поет, музикант, експериментатор, але вже з першого класу дітей змушують стримувати свої бажання, змушують  підкорятися багатьом правилам, зубри­ти, учити, іноді не замислюючись, навіщо.
Згадаймо  розмаїття барв фломастерів, олівців, фарб, якими ми користува­лися в дитячому садочку. У доросле життя вступаємо з одноразо­вою ручкою в кишені. Усі кольори переходять до синього, як і наші творчі здібності чи таланти.
Так, уже навіть у старших класах на творчість чи прояв таланту  дивляться  як на щось  друго­рядне, «дитяче», на що вже бракує і часу, і сили, бо все це витрачається на вирішення проблем . А тим часом творчі здібності атрофуються, як нетреновані м'язи...
Що ж підтримує вогонь творчості?,роздмухує іскру таланту? Передусім — цікавість. Діти запитують  про все, і на все мають  відповідь. У дорослих цікавість або змінюється на скромність («Я ніколи не зможу цього зробити...»), або виправдовується браком часу («Хотів би я навчити­ся робити це, але немає часу, а втім, — дружина непогано робить це...»)... ще краще це назвати лінощами. ( та не про це мова )
            Результатом нашої ( маю надію !!!) спільної діяльності з усіма кого зацікавить мій блог буде , знайомство  з прекрасним , зі світом краси, фантазії, творчості, різноманітних талантів тих людей які живуть поруч з нами,адже  кожна людина має купу нерозкритих талантів і  їх розкрити можна тільки тоді коли вона сама  вчиться  і ділиться своїми знанями з іншими .
           “Якщо ви мрієте про щось - значить ви можете це здійснити. Волт Дісней ” - саме ця думка  є одним з  основних принципів мого блогу , а ще велике бажання розповісти ВСІМ про ДУЖЕ-ДУЖЕ цікаві речі.
 До зустрічі, чекаю ваших питань та пропозицій.