Крила можуть вирости від ......

Щиро вдячна усім відвідувачам мого блогу за коментарі, у мене просто виросли  КРИЛА
          Ви знаєте- є така хороша ,ну дуже-дуже хороша українська художниця Євгенія Гапчинська, котра малює у своїй цікавій манері ,от у кожного її персонажу є маленькі напівпрзорі крильця ( до слова у Києві, точно не памятаю, але по-моєму на вулиці Михайлівській є її галерея ВАРТО відвідати , я після побачених картин ходила щаслива два дні ) от саме такі крильця виросли і у мене , Спробую бути для Вас усіх цікавою і публікувати цікавинки

  Переді мною чистий аркуш паперу ( копютерний екран ) а голові хаос думок.... Про ЩО написати ?, ЯК висловити свої думки?, та  розумію для того ,щоб почати будь-яку справу потрібно зробити перший крок, іншими словами наважитися.

 Альберт Ейнштейн сказав гарні слова “Є десятеро людей, упевнених, що цього бути не може. І вони напевне, знають це. Потім приходить один, хто цього не знає... от він і робить відкриття”

У наш час люди все більше усвідомлюють, що саме творчість є най­важливішою складовою особистого щастя і професійного успіху. Творчі люди постійно йдуть уперед у роботі — відкривають підприємства, щось вигадують, будують, живуть повноцінним життям, зустрічаються з ціка­вими людьми, мандрують, стають лідерами в компаніях, бо знають, як вирішувати проблеми і як заряджати енергією інших.

На жаль, більшість людей упевнена, що здатність творити — вродже­на і її не можна розвинути. А згадаймо своє дитинство,- як велика коробка,  пере­творюється  на будиночок, випадково створену незвичайну фігуру зі снігу... а ще -  пластилін, із якого ми з натхненням Родена або Мікеланджело ліпили  черв'яка... Згадали своє захоплення життям і бажання експериментува­ти, грати?!!! З роками всі ми приходимо до одного результату: наш твор­чий рівень помітно знижується — нам стає нецікаво лазити по деревах, будувати замки з піску, мріяти.

Іронія долі в тому, що кожен із нас — природжений художник, поет, музикант, експериментатор, але вже з першого класу дітей змушують стримувати свої бажання, змушують  підкорятися багатьом правилам, зубри­ти, учити, іноді не замислюючись, навіщо.

Згадаймо  розмаїття барв фломастерів, олівців, фарб, якими ми користува­лися в дитячому садочку. У доросле життя вступаємо з одноразо­вою ручкою в кишені. Усі кольори переходять до синього, як і наші творчі здібності чи таланти.

Так, уже навіть у старших класах на творчість чи прояв таланту  дивляться  як на щось  друго­рядне, «дитяче», на що вже бракує і часу, і сили, бо все це витрачається на вирішення проблем . А тим часом творчі здібності атрофуються, як нетреновані м'язи...

Що ж підтримує вогонь творчості?,роздмухує іскру таланту? Передусім — цікавість. Діти запитують  про все, і на все мають  відповідь. У дорослих цікавість або змінюється на скромність («Я ніколи не зможу цього зробити...»), або виправдовується браком часу («Хотів би я навчити­ся робити це, але немає часу, а втім, — дружина непогано робить це...»)... ще краще це назвати лінощами. ( та не про це мова )

            Результатом нашої ( маю надію !!!) спільної діяльності з усіма кого зацікавить мій блог буде , знайомство  з прекрасним , зі світом краси, фантазії, творчості, різноманітних талантів тих людей які живуть поруч з нами,адже  кожна людина має купу нерозкритих талантів і  їх розкрити можна тільки тоді коли вона сама  вчиться  і ділиться своїми знанями з іншими .

           “Якщо ви мрієте про щось - значить ви можете це здійснити. Волт Дісней ” - саме ця думка  є одним з  основних принципів мого блогу , а ще велике бажання розповісти ВСІМ про ДУЖЕ-ДУЖЕ цікаві речі.

 До зустрічі, чекаю ваших питань та пропозицій.